Риторика Росы керівництва і ї проти України сотня є дедалі агресивнішою, хоча іноді здавалося, що далі вже нікуди. Щойно Росія, вперше після "стояння на Тузл і" 2003, майже офіційно висловила Україні територіальні претенз і ї.

Російська інформаційна агенція "Інтерфакс" оприлюднило повідомлення наступного змісту: в розмові з журналістами російський прем ’¾r-m_n_str Volodimir Put_n поцікавився, чи, прочитанный к зловонию щоденники Денікіна: "Обов'язково читают! Там в нього є міркування о велику, что малу Росію, Україну. Він каже, що нікому это не является виновным бути, этому разрешаем втручатися в відносини між мы, це завжди було справою непосредственно Росы ї і ї".

Далі російська інформагенція переда є слова російського прем ’єра нібито "в переказ і" архімандрита Московського патріархату Тихона: "Путін згадав, як він читав мемуари Денікіна, в яких, что каже, що в всій своїй нетерпимості ставлення к радянсько ї влади, навіть думати о Росах розчленування і ї – це вже злочин. Одн і є ю з головних думок праць, что політично ї діяльності Денікіна було недопущення розчленовування Росы і ї, особливо, если речь йде о малоросійську земля – Україну", – слова згадав прем' єра архімандрит.

"Злочин, це якщо хтось тільки инициатива є говорити о Росах поділ і ї, что України, навіть, если о це говорять учасники білого руху, або іноземц і", – сказавший Путін, згадуючи мемуари Денікіна. – "К такому ідей общий був это - абсолютный нетерпимий", – додав прем 'єр в розмові з Тихоном.

Отже, сущность повідомлення зводиться к наступного.

На - pershe, російський прем ’єр досить прозоро дававший зрозуміти, що вважа є територію України "російською".

На друге, Volodimir Put_n называющий Україну "Росы малою і є ю" в російському, вместо автентичному розумінні цього слова, як Росы частину і ї (нагадаємо, в пізньому Середньовіччі назва Россия Является маленький предназначенный "справжня, корінна Россия", на відміну від підвладних цій Русі територій, серед яких було й Залісся, як тоді назвали територія сучасно ї Это, являются центральным ї частини Росы і ї).

На - протирает є, Путін дуже вільно підійшов к слову "злочин" і приписывавший злочинців більшість українського людям, який, яку відомо, абсолютною більшістю підтриму є незалежність України - и отже, в розумінні Путіна, виступа є для "відокремлення України від Росы і ї".

Для різними соціологічними даними від 72 % к 85 % українського населення підтриму є незалежність сво є ї країни, проти 8-17 %, що для цими даними її не підтриму є.

Нарешт і, Путін спробував залякати не лише Україну, але й Захід, названный "злочином" спроби "втручатися" в відносини України і Росы і ї, тобто підтримку Звонящий незалежності й територіально ї цілісності України. Для Путіним відносини з Україною є "справою непосредственно Росы ї і ї", и навіть не выращивали і ї й України.

Як відомо, в квітні минулого к судьбе на зустрічі з американським президент Джордж Буш Volodimir Put_n заявляв, що частина територ і ї України "подарована Україні Росы і є ю".

Зрозуміло, що к реальному ї істор і ї такі объявляют Путіна мають небольшой відношення. Якщо справді почати шукати, хто, к кого і що подарував, можна згадати, що першою державою, як малу владу по f_no-ugorskimi, что племена слов’янськими в центрі сучасно ї Росы і ї була власть Ki§vska, предки збудована українців.

Українці Это - много Рос допомогли і ї здійснити ті територіальні прирощення, які там сьогодні ма є, починаючи від Смоленська і Калінінграда і закінчуючи Сибіром. Зрештою, 7 мільйонів soldat_v-ukra§nts_v в радянській арм і ї, діючи сразу з іншими люди СРСР, расстояния змогу росіянам, як і українцям, зберегтися як людям.

Крім Это, нещодавно Путін объявлявший, що Росія була "ініціатором незалежності України". Хоча весь було навпаки: саме незалежність України зробила безнадійними спроби зберегти СРСР і дал Росы і ї можливість отримати незалежність від соединенный к центру.

Заява Путіна дещо згладжена "історичним контекстом", в якому там була это сказано, "переказом" слів Путіна архимандрит Tihonom что формальним статус большинство Путіна. Адже ще є голова держави Дмитро Медведєв. Prothat зрозуміло, що реальне перше місце в російській і єрарх і ї ссуда є саме Путін.

К этому к заяв російського прем ’єра варто віднестися это максимальный серйозно. Якщо врахувати смакування в російських експертних колах, что майбутньо ї війни з Україною, цілком неприйнятні для людей цивілізованих офіційні (!) объявляют Росы і ї на Голодомору скудно, картина вимальовується дуже загрозлива.

В ній остання менеджер Put_na – лише найгучніший акорд. Там свідчить об атмосфере загальну ворожості щодо України, як існу є в правлячих колах Росы і ї, де виразна антиукраїнська распространение російських ЗМІ – лише превышают к айсбергу.

Антиукраїнська распространение в Росах і ї вже да є сво ї производит. Результати опитування, проведеного російським "Levada-центр" і КМІС, показали, що, который 62 % опитаних росіян объявили о негативне ставлення к України. Згідно з тими опитуваннями, чтобы "Levada-сосредоточить" і КМІС, 91%-ый українців это - положительный ставляться к Росам і ї.

В українців переважа є позитивне ставлення к російського, что всіх інших народів, що підтверджу є толерантність, что психічне здоров’я українського населення.

Чому в Росах і ї розкручується маховое колесо ненависті к України?

Серед суб ’єктивних причины – спроба російського керівництво звичними 24-godinkami ненавист і "відвернути увагу від економічного к лагерю в країні.

Свого к часу Путін обіцяв подвоєння валовой национальный продукт Рос і ї з 2003 - 2010. На тлі нинішнього падіння економіки, очевидно, що ця обіцянка потерпел неудачу вже. И Україна, з її постійними політичними скандалы, неконсолідованою владою і не достатньо серйозним ставленням к проблемам національно ї безпеки – зручний о ’єкт для вправляння в великоджержавності. Адже к китайскому чи США Росія нізащо не скажеш, что, що може Україні.

Крім Это, наближається "проблема 2012", если мають відбутися нові президентські вибори в Российской Федерации. Путін нещодавно объявлявший, що сподівається на тех, що і він, і Дмитро Медведєв виходитимуть в питанні свого політичного майбутнього з власних досягнень.

Если економічних досягнень – катма, залишається "приростати територію". Або хоча почати війну, щоб було зрозуміло, що лідер намагався, але "вороги і закуліса" заважають.

И там і для економіку всі забудуть. Тож в потрібний момент виплекана офіційною владою Росы і ї ненависть в суспільстві може конвертуватися в готовність стріляти на українцях. В цьому треба визнати, що російська распространение, и позади этого й росіяни, недолюблюють абсолютну більшість к земному шару – якщо це може хоч якось нас втішити.

Нинішн є російське керівництво надзвичайно ідеологізоване. Російські політики, експерти, політологи в буквальных словах сенсі марять воєнною силою, і не лише в відносинах з Україною.

Цю параною можна спостерігати на багатьох, призывающем участі росіян. Ідеологізація російсько ї влади відбулася під впливом специфічного світогляду, властивого к специальным услугам, яких нині не стриму є ані Центральный комитет KPRS, ні цивільна політична чи економічна еліта. Тим більше на тлі сучасних невдач в економіці. Значно легше вдаватися к риторике й брязкання зброєю, ніж підвищувати конкурентноздатність власно ї країни.

Ідеологізація російсько ї еліти супроводжується своєрідним ідеологічним пошуком. Офіційна російська распространение подекуди й досі не бажа є визнавати факт, що Росія, як етнос і власть, є нащадком, хоч і досить самобутнім, f_no-ugorskih, слов’янських і тюркських племена, що певний час перебували під впливом Києва і значно довший – під владою Золото ї Орди это її нащадків.

Незаперечний науковий факт поляга є в этом, що для России Середньовіччя – це територія Это является центральным ї і Західно ї України, и русин – це мешканець Это, является центральным ї, и з Х ІІ століття і Західно ї України.

Росія, як бить-як і власть інша, традиційно шука є величі в минулому. Але в цьому там чомусь прив’язу є історію это к Риму, к Києва, нині к Візант і ї. 50-m_ljonny слов’янський і переважно православний український люди, що є єдиним прямим спадкоємцем державності й культури Київсько ї Русі і який досить одностайно підтриму є незалежність сво є ї країни, это просто не вписується в окремі концепц і ї, поки що панівні в Росах і ї.

Звідси й мр і ї о розчленування України, и також ностальгія после закрытия Голодомору, что методы тодішніми масового убивства українців.

Чи означа є це, що вже завтра чи післязавтра Росія нападе на Україну? Не обов’язково. Хоча й не виключено. Було краще, аби в Москві ще время згадали масштаби України, что, можливо, спробували знайти на карті світу країни, які быть уколотым уже подвергшийся нападению на Україну.

Залякати окремі країни Європи Росія ще подекуди може. Важче зі США. "Янк і" ніколи не досягли свого нинішнього к статусу, якби були уже надто полохливі. В США хороший розуміють вагу незалежності України для безпеки в Європ і, к яку там розглядають невіддільною від безпеки непосредственно ї Америки.

Хартія, підписана між Україною і США минулого к судьбе, зазнача є, що "Сполучені Штати Америки поділяють життєву зацікавленість в сильній, незалежній Україн і". Що на практиці означа є і як далеко може, чтобы прибыть "життєва зацікавленість", это - недостаточно хто собі уявля є. Але факт існу є.

Отже, які висновки?

На - pershe, всім в Україн і, і особливо около політикам, слід усвідомити измеряют загроз, які існують для України в сьогоднішньому мінливому світі. Політикам не варто розхитувати човен, тим більше в 8-balny шторм, для шкалою Бофорта.

Постійним безладом зловоние створюють видимість слабкості України, что, на сут і, провокують агресію. Україні як ніколи потрібна ефективна влада, это - максимальный зв’язана з люди, зміцнена його волевиявленням і підтримкою.

На друге, країна такой, чтобы измерить і з такие ресурсы, як Україна, цілком здатна створити оборонну система, для яко ї інші держави, навіть дуже потужн і, десять разів подумають перед тим, як починати агресивні д і ї.

Водночас армія тако ї країни, як Україна, не може дозволити собі мати бюджет, в 13 разів менший для турецький, або як в половини один з численних російських воєнних округів. Політикам слід вчитися з повагою і відповідальністю ставитися к безпеки, вместо сподіватися на "рятівний чемодан", з яким в разі чого можна "злиняти" з країни, к яку зловония это - простой тимчасово використовують для грабунку.

Ось, наприклад, офіційні дані на оборонних витратах деяких крихітних полномочия Європи на 2008 рік, як і, прежде, мають ризики для сво є ї безпеки неспівмірно менш і, ніж існують для України: Болгарія – мільярдів за 1 316 $, Чехія – мільярдів за 3 173 $, Данія – мільярдів за 4 418 $, Естонія – мільйонів за 452 $, Греція – мільярдів за 9 989 $, Угорщина – мільярдів за 1 850 $, Латвія – мільйонів за 545 $, Литва – мільйонів за 548 $, Люксембург – мільйонів за 228 $., Нідерланди – 12 $, 093 мільярдів, Польща – 10 $, 169 мільярдів, Румунія – мільярдів за 3.017 $. Допомога, чтобы прибыть лише в это тих, хто непосредственно здатен оборонятися.

Україна ма є вирішити тонке завдання – одночасно не піддаватися на провокац і ї й найрішучішим разряд захищати сво ї життєві інтереси.

Водночас, проводячи активну політику на підтримку гарантій сво є ї безпеки, Україні варто зробити все, щоб зберегти шанс перспективы нормалізац і ї відносин з Росы і є ю. Якщо Росія буде это является готовым співробітничати з Україною на рівних і не підривати її державність – це принципово новий формат відносин, який, это - виновный мати майбутн є.

Україна, в чергу, ма є додатково і, найголовніше, переконливо для Рос і ї зобов’язатися не проблемы створювати для Рос безпеки і ї зі сво є ї територ і ї. Для російських політиків і експертів з їхніми конспірологічними теоріями досить важко зрозуміти, що Україна не ма є жодного інтересу с этой целью, щоб шкодити Росы і ї.

В українсько ї держави єдиний інтерес – забезпечити безпеку й гідне місце в світі на перспективе тривалу. Поки що формат взаємоповажних відносин України з Росы і є ю не проглядається. Але не факт, що ситуація не може змінитися.

К этому слід готуватися к гіршого, в цьому не припиняючи робити все, щоб виправити ситуацію на краще.

Можливо, Москва нарешті почу є народну мудрість – "не рий сусідові отверстие, и что він використа є її як укрепление". Якщо Росія обере інший варіант відносин з Україною – це буде її вибір. К нього Україна ма є бути безумовно это готово, але вплинути на нього не можемо.

Олександр Палій, політолог, кандидат науки політичних, для УП